Анотація

В статті проаналізовано основні ідеї герменевтики підозри Поля Рікера та особливості їх рецепції у філософії релігії Мерольда Вестфала. Обґрунтовується теза, що герменевтична концепція Рікера може використовуватися не тільки як теорія розуміння текстів, а й як ефективна методологія історико-філософського аналізу, а також інтерпретації різних аспектів соціального життя. Автор доводить, що застосування герменевтики підозри до сфери релігійних феноменів є потужним засобом розшифрування і демаскування релігійних ілюзій та латентних причин людської поведінки. Критика релігії Фройдом, Марксом і Ніцше споріднена з традиційним християнським вченням про гріховність людської природи. З цієї причини, автор пропонує розглядати герменевтику підозри як дійовий засіб нагадування релігійним спільнотам про потребу постійного самоаналізу і самокритичності.