Вітчизняний богословський дискурс все ще розвивається у певній ізоляції від творчих пошуків у глобальному богословському співтоваристві. Про це свідчить той факт, що справді знакові богословські публікації іноді залишаються без належної уваги в євангельських колах пострадянського простору. Яскравим прикладом є книга «Чия спільнота? Яка інтерпретація? Філософська герменевтика для церкви» (Westphal, Merold. Whose Community? Which Interpretation? Philosophical Hermeneutics for the Church. Grand Rapids, MI: Baker Academic, 2009). Книга викликала значний резонанс в англомовному світі, ставши обов’язковим текстом для всіх, хто поглиблено вивчає взаємодію богословської та філософської герменевтики. Однак на наших теренах її вихід у світ і пов’язане з цим обговорення залишилися практично не поміченими.
У цій книзі філософ Меролд Вестфал здійснює огляд історичного розвитку герменевтичних концепцій, а також аналізує потенційний внесок філософської герменевтики в розробку нових підходів до інтерпретації Писання. Основна теза його книги полягає у тому, що інтерпретація сакрального тексту – це неминучий і безперервний процес, а «можливість різноманітності не відкриває двері для (прийняття) всього, що завгодно». Вестфал констатує недовірливе ставлення євангельських богословів до філософської герменевтичної традиції, котра допускає відносність інтерпретацій, пояснюючи недовіру побоюванням неминучого потрапляння в пастку релятивізму. На його думку, ці побоювання є необґрунтованим.
Автор наводить три основні причини для відмови від підозри, що визнання відносності будь-якої інтерпретації є ідентичним релятивізму. По-перше, відносність інтерпретації ще не означає, що усі точки зору однаково близькі до істини; по-друге, критики релятивізму часто не можуть визначити, кого з богословів чи філософів можна віднести до релятивістів; по-третє, тільки Бог абсолютний, люди ж є гріховними істотами, тому їх знання зажди залишається недосконалим і обмеженим. Вестфал намагається розвіяти страх, що єдину альтернативу для постмодерністської герменевтики становлять «герменевтичний відчай» (всі точки зору годяться) або «герменевтична зарозумілість» (нам належить єдина прийнятна інтерпретація). Він вважає, що визнавши обмеженість нашого знання, ми повинні прагнути до кращого розуміння та інтерпретації, «поєднуючи інструменти науки з чеснотами скромного слухання інтерпретацій інших і, перш за все, Святого Духа».
Здійснивши стислий огляд історії герменевтики, Вестфал фокусує увагу на ключових поняттях герменевтичної концепції Г.-Ґ. Ґадамера, одного із найбільш впливових філософів ХХ-го століття, і її наслідків у контексті сучасної церкви.
Далі буде…
