Церква і Семінарія: діалог заради місії.

Роман Соловій

5-8 жовтня на базі Української Євангельської Богословської Семінарії (м. Київ) відбувся черговий Інститут підвищення кваліфікації, організований відділом розвитку лідерства організації Overseas Council International. В роботі Інституту традиційно беруть участь керівники євангельських богословських навчальних закладів пострадянського простору, богослови, лідери деномінацій.

Метою цьогорічної сесії Інституту був аналіз стану стосунків богословських навчальних закладів з Церквою та вироблення нового бачення взаємодії між ними з урахуванням усіх змін, які відбулися в Церкві та в семінаріях за останні два десятиліття розвитку богословської освіти у нашому контексті. Тема, безумовно, актуальна. Гостроти дискусіям надав і той факт, що активними учасниками Інституту стали пастори, представники Опікунських рад навчальних закладів та керівники деномінаційних відділів освіти (Міцкевич П.,Капустін А., Демидович А., Вознюк В.).

Доповіді ректорів (Пшеничний Г., Глуховський А., Соловій Р., Намеснік С.), деканів (Райчинець Ф., Шербан О.), експертів та богословів (Санніков С., Черенков М., Дятлик Т.), а також дискусії в групах засвідчили: два десятиліття – достатній період часу для налагодження ефективних ліній комунікації та взаєморозуміння між євангельськими деномінаціями і навчальними закладами, однак цього часу явно недостатньо для богословського осмислення основ взаємодії між богословськими школами і Церквою. Цим фактором пояснюється «концептуальне різноголосся» як доповідачів, так і учасників Інституту. Для частини освітян Семінарія – це своєрідна «фабрика»  майбутніх служителів, інші ж наголошують на розумінні богословського навчального закладу як «місця, де церква мислить». Хтось наполягає на важливості повного підпорядкування Семінарії потребам і очікуванням Церкви, у той час інші роблять наголос на необхідності збереження інтелектуальної автономії Семінарії як неодмінної умови її пророчого голосу. Учасники Інституту по-різному оцінюють сучасну ситуацію в церковно-семінарських стосунках – від песимістичних тверджень про наявність кризи і відсутність справжнього діалогу до проголошення обнадійливих перспектив та поглиблення взаєморозуміння. Специфіка розуміння поточного моменту зумовила різне бачення майбутнього. З усіма деталями доповідей і дискусій можна познайомитися за наступною адресою http://dyatlik.net/wordpress/.

Зі свого боку, хочу звернути увагу на безумовно позитивний факт діалогу. Чи не вперше керівники багатьох навчальних закладів України, Росії, Білорусі та Молдови та представники деномінаційних союзів відкрито обговорили наболілі виклики, труднощі у взаєминах, обґрунтовані розчарування та безпідставні очікування. Можливо, дискусіям не вистачало конструктивності і гостроти, а висновки могли б містити більше конкретності, та все ж, на моє переконання, як представники навчальних закладів, так і церковні діячі залишали зустріч набагато краще розуміючи один одного. Стала очевидною безпідставність розтиражованих стереотипів про байдужість Церкви до Семінарії та відчуженість Семінарії від Церкви. Представники навчальних закладів і Церкви змогли переконатися, що попри наявність багатьох (іноді суттєвих) розбіжностей ними керує і їх об’єднує єдина мета – цілісна місія проповіді і втілення Царства Божого в сучасному світі. Як влучно зазначив Ф.Райчинець, “місія повинна стати спільним знаменником в нашому діалозі заради партнерства. Початок такому діалогу покладено цим богословським форумом, а вибір за нами”.

Print Friendly

Facebook comments:

One thought on “Церква і Семінарія: діалог заради місії.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*