Все повинно змінитися

Основною передумовою формування вчення церкви, що з’являється, є ідея про те, що сучасний світ радикально і швидко змінюється, тому церква повинна докорінно змінюватися разом зі світом. [1] Церкви, що з’являються, визнають, що західне цивілізація виходить за межі контексту християнського світу, який домінував з початку середньовіччя. В пост-християнському світі, в новому плюралістичному культурному середовищі, церква перестає усвідомлювати себе як одна з підвалин суспільства, з подивом відкриваючи свій новий, все більш маргінальний статус. З втратою церквою привілейованого становища, перед християнами постає корінний виклик відшукати новий підхід до ефективного свідоцтва на ринку різних ідеологій. У відповідь на сейсмічні культурні зрушення, церква, що з’являється намагається заново творче уявити себе, прагнучи досягнути місійної присутності у постмодерністському світі. Саме це переконання лежить в основі дискурсу церкви, що з’являється.

Оскільки постмодерність, яка характеризує сучасну епоху, являє собою драматичний розрив з модерністським минулим, то лише тотальне перетворення церкви може створити умови для збереження релевантного і ефективного статусу церкви в новому соціокультурному середовищі. Іншими словами, для виживання і розвитку церкві потрібна не лише зміна в герменевтиці і методології богословських досліджень, не лише нові акценти у богословських шуканнях, а радикально новий вид християн (промовисто, що найновіша книга Браяна Мак-Ларена носить назву Everything Must Change: Jesus, Global Crises, and a Revolution of Hope). “Ми повинні створити новий образ і займатися розвитком нових способів того, як бути справжніми послідовниками Ісуса, нові шляхи здійснення теології і біблійного життя, нове розуміння місії, нові способи вираження співчуття і пошуку правосуддя, нові види спільнот віри, нові підходи до поклоніння і служіння, нові інтеграції і бесіди, конвергенції і мрії”[2] – проголошує один із найавторитетніших веб-сайтів руху.

Оскільки церква тривалий час була переплетена з культурою, християни повинні заново дослідити кожну доктрину і практику в церкві, знаходячи нові шляхи для їх дефініції і вияву. Роберт Белл пише, що протестантські реформатори знали, що те, що вони “зробили і написали і вирішили потрібно б бути знову переглянути. Заново продумати. Переробити. …Під цим я не маю на увазі косметичні, поверхневі зміни такі як краще освітлення і музика… Я маю на увазі теологію: вчення про Бога, Ісуса, Біблію, спасіння, майбутнє. Ми повинні продовжувати реформування шляху, яким християнська віра визначається, живе і пояснюється”[3]. Після відвідування численних блогів прихильників руху, складається враження, що сумніву піддаються абсолютно усі доктрини і моральні стандарти тобто, за словами учасників руху, відбувається процес повного повторного винаходу (reinvention, reshaping, repainting – улюблені терміни учасників «бесіди») християнства, що супроводжується радикальним повторним визначенням (redefinition) християнських термінів.

[1] David Kowalski Emerging Church – Distinctive Teachings and Goals http://www.apologeticsindex.org/291-emerging-church-teachings
[2] www.emergentvillage.com
[3] Rob Bell, Velvet Elvis, p. 12.

Print Friendly

Facebook comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*