Дорогі читачі.

Трохи із запізненням (як і все, що ми робимо для матерів) залишаю на блозі декілька поетичних творів, присвячених матері.

Зі святом Вас, найдорожчі!

Найдорожча — мамина сльоза

Є на світі золото і срібло.
Тільки хто і що б там не казав,
А для мене слів тут не потрібно:
Найдорожча — мамина сльоза.

Мамина сльоза — калини цвіт.
Мамина сльоза — то цілий світ.
Мамина сльоза — лиш придивись:
В ній журба і радість обнялись.

Світить в душу, як зоря вечірня,
Наче вогник ранньої роси,
Щоб сумління не затьмив нічим я,
Не блукав отак, як блудний син.

Кожен день, що у шалених ритмах,
Десь пливе за обрії в нікуди,
Мамина сльоза, немов молитва,
Береже від зла мене завжди.

Вірю, вже лишилося недовго,
І життя погасне, як свіча.
Я постану чистим перед Богом,
Мов сльоза у маминих очах.
Сергій Рачинець

ПІСНЯ ПРО МАТІР

Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу,
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко–і тихо пішла за межу.
–Куди ж це ви, мамо?!–сполохано кинулись діти.
–Куди ви, бабусю?–онуки біжать до воріт.
–та я недалечко…де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти… А ви вже без мене ростіть.
–Та як же без вас ми?…Та що ви намислили, мамо?
–А хто вас, бабусю, у сон поведе по казках?
–А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.
–Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата,
Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт!
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу,–
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Змахнула рукою–злетіли увись рушники.
“Лишайтесь щасливі”,–і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.

БОРИС ОЛІЙНИК